День
«дякую»
Найбільш ввічливим днем у році є 11 січня, адже саме в
цей день у всьому світі за ініціативою ООН та ЮНЕСКО відзначається Міжнародний
день «дякую» (International Thank You Day).
Цього дня бажано подякувати усім близьким та рідним,
тим, хто є поруч із вами та тим, хто вам небайдужий. Психологи кажуть, що слово
«дякую» — дійсно чарівне і здатне творити дива.
Слова вдячності здатні змінити наше життя на краще, бо
вони налаштовують на позитив та покращують взаємовідносини. Проте, ці слова не
радять вимовляти, коли людина знаходиться у роздратованому стані.
На замітку
За народною мораллю, невдячність — то невихованість,
черствість. Ці риси завжди осуджують. Існує навіть сталий зворот “чорна
невдячність”, який означає “зло замість вдячності за зроблене добро”.
Вважається, що дякування — одна з тих дій у житті
людини, котру можна виконати лише за допомогою мови, спеціально витворених для
цього висловів. Найуживанішими формами подяки є ДЯКУЮ та СПАСИБІ, які незрідка
мають при собі слова, що посилюють вираження вдячності: щиро, сердечно, красно
і т. ін.
Щодо походження цих слів, то більшість мовознавців
сходяться в думці, що слово «спасибі» походить від слів Спаси Біг. А от
українське «дякую» має більш складне походження.
Філологи твердять, що це ніщо інше, як запозичення з
польської мови — де вимовляється, як«дзенькую». А от поляки своє подячне слово
перейняли від німців. Отже німецьке «данке», запевняють словесники, —
німецького походження. Це слово у різних варіантах є спільним для багатьох
східнослов'янських мов.
Народним етикетом передбачено відповіді на подяку.
Їхній вибір залежить від того, за що дякуємо: коли за їстівне, тоді — на
здоров’я, або їжте на здоров’я, коли за якусь річ із одягу — носи (зноси),
носіть (зносіть) здоровий (-а, -і). Вельми поширені відповіді на подяку - прошу
та будь ласка.
За умов піднесеної тотальності спілкування, в
офіційних ситуаціях слова подяки можуть уживатися із дієсловом дозвольте:
дозвольте подякувати вам за... Таке стилістичне забарвлення мають й інші
конструкції. Приміром: “Прийміть мою найсердечнішу подяку за Ваше щире
співчуття” (Михайло Коцюбинський), “Щира дяка Вам від нас обох за надіслані
книжки” (Леся Українка). У згаданих висловах яскраво виявляється функція
ввічливості, й тому використання їх належить до обов’язкових етикетних
настанов, пише журнал-дайджест “Урок Української”.
І ще. Українське спасибі ВЕЛИКИМ не буває — це калька
з російського "большое спасибо". Уже неодноразово наголошували на
цьому українські видання, але знову й знову лунає: “Велике, дуже велике спасибі
вам...”
