10 фактів, які ви не знали про
українські казки
Чому
нашим Попелюшкам непотрібні принци та що спільного між майстром Йодою та
Україною?
Наш
провідник у світ казкових героїв – доцент кафедри фольклористики Інституту
філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка Олеся Наумовська.
Пані
Олеся – фахівець із фольклору народів світу, вона має близько 60 наукових і навчально-методичних праць із
фольклористики.
Самі
собі принцеси
У казках
усього світу є конфлікт між мачухою і сиріткою, проте українські казки, що
базуються на цьому сюжеті, докорінно відрізняються від інших.
Згадайте: у
західноєвропейських казках конфлікт завжди розгортається між красунею-мачухою і
красунею-сиріткою, про це розповідають і “Попелюшка”, і “Білосніжка”. Врода –
головна риса героїнь, герой – багатий чоловік – мав вподобати гарне личко та
струнку талію.
На Заході
бути “на світі всіх милішою та гарнішою” – це питання виживання, адже жінки не
мали права наслідування чи права власності, а отже, без прекрасного принца
героїня, що прагнула жити довго та щасливо, ніяк не могла обійтись.
В Україні
інакше: за звичаєвим правом у нас була материзна –
тобто спадщина передавалася за материнською лінією і йшла тільки за жіночою
лінією: ніхто з чоловіків не міг на неї претендувати.
Ця традиція
брала початок із прадавніх часів і тривала до козацької доби.
Що ж цінували
в український жінці значно більше за вроду?
Відповідь
знову дадуть казки – головною чеснотою дівчини вважалася працьовитість.
Головною чеснотою українок в казках вважалася
працьовитість. Ілюстрації Валентини Мельниченко до книжки “Кривенька качечка”
(Видавництво “Веселка”, 1981 р.)
|
Вміння
обробляти землю та вести побут, створювати домашній затишок – от що було
запорукою вдалого шлюбу в тому числі й для казкових героїнь. Саме завдяки цьому
українська Попелюшка – Дідова дочка – завжди
вигравала у злої мачухи та її ледачої дочки.
Ілля
Муромець – наш
Найдавнішим
жанром героїчного епосу українського народу були билини. На користь їхнього
українського походження говорить, по-перше, час виникнення – в період
становлення Київської Русі.
По-друге,
місця, де в билинах відбуваються події, – це Київ, Чернігів, тощо. Так, в
билині богатир Ілля Муромець доїжджає з дому до Києва всього лиш “від заутрені
до обідні”. І не дивно, адже його дім зовсім поруч – це містечко Муромськ, що
на Чернігівщині (за іншими переказами – однойменний острівець неподалік від
Києва).
Кирило Кожум’яка був киянином. Ілюстрація Владислава
Ерко
|
Як же
сталося, що цих супергероїв ми переважно знаємо в контексті російських казок?
Річ у тім, що в українців, попри розвинену усну народну творчість, не було
традиції записувати тексти казок та легенд. Історії передавались з уст в уста –
таким чином дійшли вони згодом і до північних сусідів, які охоче їх привласнили
і перекроїли на власний лад.
І Кощій
Безсмертний – також
В українській
казці про Івана Вітра головним антигероєм є страшний змій Козьолок, подолати
якого у двобої нікому не вдавалося. Зазнавши поразки, Іван Вітер вирішує діяти
хитрістю: за допомогою жінки змія вивідує, де ж зберігається сила Козьолка. І
виявляється, що вона – у чистому полі, де під великим каменем сховано скриню.
Все, що ви хотіли знати про українські казки. Для
збільшення натисніть на зображення
|
У скрині –
заєць, у зайці – качка, у качці – яйце, розбивши яке, Іван і долає змія.
Знайомий сценарій? Звісно.
Проте, на
користь його українського походження говорить той факт, що, за думкою
дослідників, сюжет казки про Івана Вітра, яка у своєму сучасному вигляді має
багато тематичних нашарувань різних епох, вперше виникла ще за часів архаїки, а
отже, Козьолок значно старший за російського Кощія Безсмертного.
7
героїв, які є лише в українських казках
Сюжети казок
в усьому світі часто мають спільні мотиви та схожих героїв. Проте, є персонажі,
котрі зустрічаються тільки в українських казках.
Це Дівка-семилітка – дитина, яка, маючи всього лише 7
років, рятує батька від розорення, одну за одною розгадуючи за нього
надзвичайно складні загадки пана.
Пан
Коцький – старий кіт, якого господар вивів
у ліс помирати, але замість того хитрий кіт непогано влаштувався, обдуривши
всіх лісових звірів, та ще й узявши лисичку за дружину.
Пан Коцький – герой, який є лише в українських
казках. Ілюстрації Валентини Мельниченко до книжки видавництва “Веселка”
|
Є в нас і
ексклюзивні персонажі-страхіття: Залізноноса Баба,
матір чорта, страшна відьма із залізним носом – настільки великим, що аж до
підлоги дістає, а також Кобиляча Голова –
вона має здатність літати і може нагородити за працьовитість величезним скарбом
або ж – з’їсти за лінощі.
Також
автентичні українські герої – Івасик-Телесик,
хлопчик, що втік від змія на крилах лебедя, та Котигорошко,
який розібрався зі змієм по-своєму – одним ударом величезної булави.
“Котигорошко” з розкішними ілюстраціями Івана
Сулими в безкоштовній
електронній книжці для iPad
|
А ще цікавий
персонаж – Видимо-Невидимо: невидимий чарівний
помічник, який допомагає бідному чоловіку провчити жорстокого пана.
Казки-мандрівники
Деякі
українські казки переїхали до інших країн.
Так,
наприклад, Котигорошко “перебрався” до сусідньої Білорусі, а казка “Про
Вужа-Царевича та вірну жону” відома в Литві як “Егле – королева вужів”.
Українська
казка “Про Івана Багатого” – це те саме, що й французька казка “Кіт у чоботях”.
Але є
приклади набагато ширшого “покриття”: так, українська “Кривенька качечка”
відома в Японії під назвою “Журавка”, “Про багатого і бідного брата” – у
В’єтнамі як “Карамблола”, а казка “Чому море солоне” з такою самою назвою і
сюжетом існує на Філіппінах.
Вітчизняний
“майстер Йода”
Українські
казки дивовижним чином переплітаються не лише з казками інших народів світу,
але й з поп-культурою.
Ось,
наприклад Ох – персонаж з однойменної
казки: маленький, зелений, дуже розумний, наділений чарівною силою
Український Ох дуже схожий на майстра Йоду.
Ілюстрація Євгенії Чистотіної
До того ж – учитель, що бере собі в науку хлопця, з котрого за допомогою дуже жорстких (або ж навіть жорстоких) методів робить такого самого могутнього чарівника, як і він сам. |
Невідомо, чи,
вигадуючи свого майстра Йоду, Джордж Лукас знав про українського Оха, але
вийшло дуже схоже.
“Поганці”
не на 100%
Що окремо
вирізняє українські казки, так це відсутність стовідсотково негативних
персонажів. Дослідники пояснюють цей факт прадавнім походженням більшості
сюжетів казок, які виникли ще задовго до приходу християнства з його
однозначним поділом на чорне й біле.
Так,
наприклад, найпопулярніший злотворець Змій у казках
виявляє лицарське благородство: влаштовує частування герою, що прийшов його
побороти, завжди питає “будемо битися чи миритися?”, передає супротивнику право
першого удару тощо.
У давніх
українських казках зло могло бути з одного боку грізним, а з другого –
помічним. Наприклад, русалки – вони
можуть залоскотати, якщо не відповісти на їхні загадки: тобто карають за
відсутність розуму.
Вирізняє українські казки відсутність стовідсотково
негативних персонажів. Навіть Водяник і русалки мають добрі риси. Малюнок about-ukraine.com
|
Польовик насилає вічний сон на тих, хто працює в полі ополудні, коли сонце
найбільше пече. Тобто казкові умовно злі герої слугують для регламентації
поведінки.
Яскраво
виражені негативні ознаки з’являються в подібних персонажів лише з плином часу.
Наприклад, в українців побутував культ вовка: ще за архаїчних часів люди
поклонялися йому як тотемному божеству.
Вшановуючи
його, чоловіки племені вдягали на себе шкіри (длаки) і намагалися уподібнитися
вовчій зграї, вили на місяць.
Із приходом
християнства язичницькі боги та тотемні тварини були демонізовані, і таким
чином вовкодлаки (люди у вовчих шкурах, що поклонялися божеству та не коїли
чогось лихого) перетворилися на вовкулаків – однозначно негативних
персонажів-убивць.
Українські
“аватари”
Як відомо,
слово “аватар” (або “аватара”) означає втілення божества в різних подобах. В
індуїзмі цей термін найчастіше асоціюється з Вішну та його десятьма основними
аватарами, найпопулярніші з яких Крішна та Рама.
Аватари
відображають різні риси та прояви одного божества, і в українських казках теж є
дуже схожі істоти. Їх важко злічити: це такі персонажі, як Вернидуб, Вернигора,
Той, що їсть і ніколи не наїсться, Пийвода, Холод, тощо.
Два брати-богатирі – Вернигора і Вернидуб.
Ілюстрації М.Єрмак до книжки “Козак Мамарига“
|
Усіх їх
об’єднує спільна риса: вони, фактично, здатні виконувати лише одну специфічну
функцію, яка потрібна головному герою, аби подолати якісь перешкоди.
Функції ці
можуть бути які завгодно: від здатності поглинути будь-яку кількість рідини (як
у Пийводи) до вміння грати на музичних інструментах так, що ніхто не може
припинити танцювати (Музика).
Але ці
персонажі реалізують свої надздібності не заради себе, а заради головного
супергероя: тобто фактично вони є його “руками й ногами” – аватарами.
Нестрашні
страшні казки
У прадавні
часи казки слугували іншим задачам, ніж зараз: вони не стільки розважали,
скільки пояснювали світ в усіх його проявах – включаючи найтемніші та
найсуворіші. Саме тому в казках за буденними речами приховано багато символів,
що мають сакральне значення.
Які герої найчастіше зустрічаються в
українських казках. Для збільшення натисніть на зображення
|
Так,
наприклад, звичайний ліс, в який іде головний герой безлічі казок, – це
насправді символ потойбічного світу: адже саме у потойбіччі міфічні герої мають
пройти свої ініціальні випробування.
Рушник,
котрий повсякчас з’являється в різних казках, – це символ дороги, а ще смерті:
адже саме на рушниках опускали труну в могилу. Навіть у звичайній хаті є
потойбічні “портали” – це вікна та комин: саме через них – і тільки через них,
– може потрапити в помешкання нечиста сила, адже двері для неї зачинені.
Змій і
Мачуха: що спільного?
Світ казки –
це світ нескінченних перетворень і трансформацій, які відображають зміни у
суспільстві та людському мисленні. Особливо це помітно в українських казках на
прикладі трансформацій головного злотворця.
Найпершим з
них, що з’явився ще в архаїчні часи, був Змій – у своїй
хтонічній подобі.
Але з плином
часу він набув антропоморфних рис і, хоч так само називався Змієм, виглядав вже
як людина – це відбивало процес поступового відходу суспільства від магічного
мислення.
Немає коментарів:
Дописати коментар